Найкращі фільми ХХІ століття: свіжий рейтинг від NYT

Кінематограф XXI століття пережив стрімкі трансформації: від технологічного прориву до сміливих тематичних зрушень. Режисери дедалі частіше звертаються до питань ідентичності, соціальної нерівності, пам’яті, насильства, самотності та цифрової епохи.

Відео дня

Видання The New York Times представило новий рейтинг фільмів, які найбільше вплинули на культуру та світосприйняття глядачів за останні два десятиліття. У цьому списку – роботи, що формують уявлення про сучасне кіно як про мистецтво.

"Паразити" (2019), Пон Джун Хо

Фільм, який змінив уявлення про корейське кіно у світі. Це історія про соціальну нерівність, у якій бідна родина проникає в будинок багатіїв, намагаючись вижити. Пон Джун Хо майстерно поєднує сатиру, чорний гумор, психологізм і жорстке насильство. Картину відзначено чотирма преміями "Оскар", зокрема – за найкращий фільм, що стало історичним проривом для неангломовного кіно.

"Малголланд Драйв" (2001), Девід Лінч

Похмура, галюциногенна притча про Голлівуд і втрачену ідентичність. Молодій акторці Бетті відкривається спотворений світ ілюзій і страхів, де реальність розчиняється у снах. Один із найзагадковіших фільмів Лінча, де кожна сцена – віддзеркалення болю, спокуси й фатальності. "Малхолланд Драйв" - трилер про крах мрії.

"Нафта" (2007), Пол Томас Андерсон

Монументальна драма про владу, нафту, релігію й моральне розкладання. Головний герой – старатель і мільйонер Деніел Плейнвью (у виконанні Деніела Дей-Льюїса) – готовий знищити все на своєму шляху. Кіно про Америку – жорстоку, амбітну, духовно спустошену.

"Любовний настрій" (2001), Вонг Кар-Вай

Гіпнотична мелодрама з тонкою чуттєвістю. Герої – чоловік і жінка, які підозрюють своїх партнерів у зраді – поступово зближуються, але не дозволяють собі порушити моральні межі. Стримана пристрасть, ностальгія та біль неможливого – в унікальному стилі гонконгського режисера.

"Місячне сяйво" (2016), Баррі Дженкінс

Історія про дорослішання темношкірого хлопця, який намагається зрозуміти свою сексуальність, ідентичність і місце у світі. Три періоди життя, три різні актори, одна тиха драма прийняття. "Місячне сяйво" отримало "Оскар" за найкращий фільм і стало прикладом того, як камерне авторське кіно здатне впливати на глобальний кінодискурс.

"Старим тут не місце" (2007), Ітан і Джоел Коени

Адаптація роману Кормака Маккарті стала новим словом у неовестерні. У центрі – безжальний убивця (Хав’єр Бардем), який перетворює випадкову зустріч на питання життя і смерті. Фільм майже без музики, з паузами та тишею як головним ритмом, демонструє приреченість і крихкість людського життя. Це кіно про зло, яке не має пояснення, і про час, у якому вже не залишилося місця для старих переконань.

"Вічне сяйво чистого розуму" (2004), Мішель Гондрі

Режисер Мішель Гондрі у співпраці зі сценаристом Чарлі Кауфманом створив візуально та емоційно нестандартну історію кохання. Джим Керрі та Кейт Вінслет грають колишню пару, яка вирішує стерти спогади одне про одного. Фільм досліджує пам’ять, біль і здатність до прощення, а також те, як любов залишає в нас слід – незалежно від того, чим усе завершилось. Це науково-фантастична романтика з болісно людським серцем.

"Пастка" (2017), Джордан Піл

Дебютний фільм Джордана Піла переосмислив жанр горору як соціальний коментар. На перший погляд – це історія про знайомство хлопця з батьками дівчини. Насправді – жахлива алегорія расової експлуатації, в якій чорні тіла перетворюють на "контейнери" для білої свідомості. Це трилер з точним ритмом, сатиричним змістом і гострою критикою расових уявлень у сучасній Америці.

"Віднесені привидами" (2002), Хаяо Міядзакі

Оскароносний шедевр японської анімації – глибока притча про дорослішання, пам’ять і втрату. Головна героїня Чіхіро потрапляє до чарівного світу, де стикається з істотами, що одночасно лякають і зворушують. Цей фільм – не просто пригодницька історія, а візуальна медитація на теми екології, духовності й чистоти. Для анімації це абсолютна вершина.

"Соціальна мережа" (2010), Девід Фінчер

Це фільм про створення Facebook. Девід Фінчер і сценарист Аарон Соркін зобразили не стільки історію успіху, скільки портрет самотності в епоху цифрової еволюції. Джессі Айзенберг у ролі Марка Цукерберга – холодний, відчужений, одержимий контролем. Стрічка показує, як технології можуть ізолювати навіть тих, хто їх створює, і перетворити віртуальний світ на інструмент впливу, влади – й відчаю.

Раніше OBOZ.UA розповідав про топ-5 ромкомів 90-х, які не соромно передивитися навіть зараз.

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.